Історія ліцею
Школа! Мабуть, у кожного живе в серці своя улюблена рідна альма-матер, образ вчителя, того, хто вперше завів до школи, класу, того, з чиїх вуст вперше почули, яка милозвучна і чарівна мова наша солов’їна, того, хто розкрив гармонію цифр, формул, креслень. А може це той, хто щоденно робив мандрівку в країну знань, прищеплював любов до мудрого і прекрасного, навчив шанувати народ і країну, в якій народилися і живемо.
Праця педагога - це напружена праця серця й розуму, і немає в світі жодної важчої, виснажливішої для серця праці, ніж праця педагога.
Щоб уміло здійснювати свою щоденну працю, учителеві доводиться абстрагуватися від своїх турбот, від болю власного серця і спрямувати свої думки й почуття в те русло, яке необхідне для успішного виховання дітей. Споконвіку над цими проблемами працювали педагоги.
За кілька десятиріч існування колектив школи неодноразово змінювався, але сформував певний погляд, стиль роботи, здобув певних успіхів і досягнень. Головне завдання бачимо у вихованні людини, яка є не просто фізіологічною істотою, а всебічно розвинутим, глибоко свідомим індивідумом, який не розгубиться, потрапивши у складний вир дорослого життя.
У 1968 році було побудовано будівлю як "середня школа"
з 1993 року отримала назву Солотвинська загальноосвітншя школа І-ІІІ ступенів №1.
Латинська, угорська, чеська мови довгий історичний проміжок були пануючими у шкільній освіті Закарпаття. Ще у сімнаднятому столітті великий чеський педагог - гуманіст зі світовим іменем Ян-Амос Коменський, під час відвідування Закарпаття відзначив, що по всій Угорщині, де живуть угорці, не можна знайти школи з навчанням рідною мовою, бо школи були латинізовані, що під угорською короною живуть не тільки угорці, а й словаки, русини, румуни та інші, з інтересами яких угорці повинні рахуватися. Він підкреслював, що ці народи мають таке саме право на культурний розвиток, як угорці.
Тільки з вісімнадцятого століття українську мову стали частково вивчати у гімназіях Ужгорода, Сигета, Мукачева, а наприкінці дев’ятнадцятого століття на Закарпатті з’явилися школи з „руською” мовою навчання.
Слід визнати, що чехословацький уряд Масарика дбав про розвиток шкільництва дещо більше, ніж буржуазний режим Угорщини і, незважаючи на політику чехізації населення, у Тячівському районі зросла кількість українських шкіл.
Після вигнання фашистських загарбників з України у жовтні 1944 року, на Закарпатті почався наступ на ганебний спадок минулого - неписьменність і малописьменність частини населення, була створена чітка структура і система народної освіти.
У 1946 році в Солотвині була створена школа з українською мовою навчання.
Директорами її були Науменко, Кирпалов, Станко, Сопко. В 1949 році була відкрита семирічна школа з російською мовою навчання, колетив якої очолювали у різний період Киричко та Самойлов.
За час директорства Самойлова в 1952 році школа стає середньою, а у 1960 році дві школи об’єднуються під керівництвом Леоніда Петровича Лапіцького. Весь цей період школа була підпорядкована Рахівському ОкрВНО, а з 1963 року у зв’язку з переданням Солотвино Тячівському району - Тячівському району.
Леонід Петрович, якого всі пам’ятають, був дуже енергійним, наповненим багатьма новаторськими ідеями. Саме ця людина створила інтернаціональний клуб „Дружба”, про існування якого говорили і знали далеко за межами України. Та й подорожували тоді учні школи багато: їздили на екскурсії в Москву, Крим, Київ, Брест... У школі збереглося багато матеріалів, зібраних Лапіцьким.
Не можна не згадати добрим словом поваги Ковача Олександра Олександровича, який очолював педколектив школи з 1980 по 1987 рік. Інтелігентна, мудра, невтомна людина, історик за переконаннями і в душі, написав ряд праць про історію нашого селища. З 1968 по 1989 роки в школі навчання велося трьома мовами : російською, українською та угорською. З 1989 року заклад знову стає двомовним .
Колектив очолює Прокопович Ю.А., з 1992 року - Сімйонка Василь Ілліч, 2010 року – Явтушенко-Лоліта Іванівна.
Зі стін нашої школи вийшли багато випускників. Розсіялися вони по різних куточках нашої планети. Левова частка їх знайшла себе в житті і приносить користь суспільству. З-поміж випускників є й відомі в країні вчені, науковці, спортсмени.
Це такі як: Булеца (Чонка)Богдана Анатоліївна - кандидат медичних наук , досвідчений лікар імунолог вищої категорії Ужгорода викладач УжНУ;
Попович Марія Юріївна - кандидат математичних наук, Кишинів ;
Петенько Василь Олександрович - доцент,кандидат математичних наук, викладач УжНУ;
Петенько Йосіф Олександрович -головний лікар лікарень,м. Кохта - Ярте , Естонії
Ціпле Мирослав Юрійович - кандидат психологічних наук, викладач Закарпатського інституту удосконалення вчителів.
Палій Наталія Теодорівна - кандидат медичних наук,директор педагогічного фахового коледжу ім. Осипа Маковея. (перша переклала книги НУШ на румунську мову)
Голубенко Григорій - кандидат медичних наук.
Стойка Олеся Ярославівна - українська науковиця, кандидатка педагогічних наук, доцент.
Студеняк Тарас Олександрович – кандидат наук, доцент кафедри неврології, нейрохірурх та психіатр ДВНЗ «Ужгородський національний університет».
Так зараз в нашому колективу є чим і ким пишатися. З дня у день сімнадцять педагогів, з яких чотирнадцять мають Вищу категорію, один вчитель методист ,одинадцять - звання „Старший вчитель”, 5 вчителів першої категорії ,щедро віддають свої знання і педагогічний талант та вміння.
На зміну досвідченим педагогам приходить молодь з новими новаторськими ідеями, але завжди з любов’ю згадуємо імена
Боло Єви Іванівни,
Ковач Маргарети Іллінічни,
Ганапольської Фаїни Абрамівни,
Гурко Марії Рудольфівни,
Гоєр Наталії Вікторівни ,
Бакай Жаннета Євгенівна,
Сурмій Єлізавети Василівни,
Токар Ільдіка Войтехівна,
Розман Василь Антонович
Бенедек Оксана Юріївна та інші, що зараз перебувають на заслуженому відпочинку.
Нажаль померли, але залишили про себе тільки хороші спогади
Белас Василь Васильович,
Циганок Віктор Миколайович,
Студеняк Марта Золтанівна,
Венгрин Олена Юріївна,
Капаци Лідія Іллінічна,
Гурко Федір Андрійович,
Голик Ольга Андріївна,
Сойма Ельза Олександрівна,
Мазур Олена Семенівна,
Сімйонка Василь Ілліч
Сурмій Віталія Миколайовича. Вічна їм пам’ять!
Колектив Солотвинської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів №1 постійно працював і зараз продовжую над самовдосконаленням, над урізноманітненням форм і методів роботи. Однією з особливостей нашої школи є її різноманітний національний склад: українці, румуни, угорці, росіяни, білоруси, евреї, татари, гагаузи, фіни та ін. Під одним дахом , без національних проблем , з повагою до культур один одного навчаються діти селища Солотвина та Білої Церкви та інших сіл.
З вересня 2025 року наш заклад зазнав значних змін .
Солотвинський ліцей продовжив свою діяльність з 01.09.2025 року відповідно до рішення шістдесять шостої сесії VІІІ скликання від 17 червня 2025 року № 3760 "Про реогранізацію Солотвинського ліцею імені Лесі Українки" Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області. Шлягом виділу з його зі складу нової юридичної особи: - Солотвинську гімназію імені Лесі Українки Солотвинської селищної ради, Тячівського району, Закарпатської області - заклад загальної середньої освіти ІІ ступеня із початковою школою (І ступеня)
У ліцеї працює 17 педагогічних працівникиів та 9 технічних. Навчається 79 учнів, максимальна потужність закладу 200 учнів, максимальна наповнюваність класів 30 учнів.
У ліцею зараз функціонує 2 паралелі 10 класів з українською мовою навчання та один клас з румунською мовою навчання, який розпочав свою діяльність з 01.09.2025 року відповідно до статату, та 2 паралелі 11 класів з українською мовою навчання. З 2025-2026 навчального року відповідно до статуту розпочав свою діяльність клас з румунською мовою навчання.
Ліцей надає освітні послуги за наступними профілями Філологічний кластер (укр філологія, іноземна філологія, журналістика -математичний та природничо - науковий кластер (математика , фізика , хімія, біологія,географія екологія , ІТ - технологія.) - суспільно гуманітарний кластер (історія , правознавство, економікам, громадянська освіта, філософія ).
Мовою освітнього процесу ліцею є державна мова, з метою належної організації освітнього процесу у ліцеї можуть формуватися класи або групи у тому числі інклюзивні. Відповідно до статуту можуть бути утворені класи з навчанням румунською, угорською мовами поряд з державною мовою.
